Прес-конференція за підсумками роботи за рік
19 квітня 2006 року відбулася інавгурація чинного міського голови Сум Геннадія Мінаєва. Перемігши на хвилі помаранчевих подій в Україні, він посів крісло мера, сповнений рішучих намірів усунути від влади колишніх соратників «щербанівського режиму», зламати порочну, наскрізь корумповану систему місцевої влади, привести до керма Сум плеяду молодих фахівців, здатних вирішувати поставлені громадою завдання. Молодий, енергійний, з амбітними планами новообраний міський голова поставив перед собою мету: реалізувати низку соціальних програм, викорінити побори в системі медицини та освіти, змусити житлові організації надавати якісні послуги, повернути Сумам славу міста троянд...
Рік – не такий вже й тривалий термін, аби встигнути реалізувати заплановане, беручи до уваги необхідність перевтілення успішного бізнесмена в чиновника. Чи вдалося це Геннадію Мінаєву? І як з висоти сьогоднішньої доби він оцінює свої досягнення та прорахунки? Про це наша розмова з міським головою Сум.
– Ким, у першу чергу, відчуває себе Геннадій Мінаєв рік поспіль при владі: бізнесменом, політиком чи господарником?
– Однозначно не бізнесменом. Хотілося б – господарником, проте реальність повсякчас повертає мене в політику. Я намагаюся вникати в усі господарські питання, як приклад, – КП «Міськводоканал», «Електроавтотранс» і, здається, мені це вдається.
– На початку своєї кар’єри міського голови Ви ставили перед собою доволі амбітні плани. На скільки вдалося їх реалізувати, у відсотках?
– Дійсно, плани були амбітні, однак життя вносить свої корективи. Тому, якщо оцінювати роботу за рік, думаю, заплановане вдалося реалізувати на 3/4.
– Чи важкою виявилася для Вас булава міського голови? Що Ви вважаєте своїм досягненням, чого до Вас не вдавалося жодному мерові Сум?
– Існує Біблейська істина: Бог не покладе на плечі людині більше, аніж вона зможе понести. Тому я смиренно тримаю на своїх плечах довірену Всевишнім ношу, хоча часом буває нелегко. А булава це чи відповідальність?.. Напевно, і те, й інше водночас.
Як людина, що тяжіє до авторитаризму, своїм досягненням вважаю запровадження демократичного стилю керівництва, особливо в економічних аспектах. Найбільш вагомими вважаю зрушення в царині земельних питань. Запроваджені аукціони, на мою думку, є неминучі. Якось під час депутатських зборів я сказав: «Конкурси на землю є такими ж неминучими, як крах імперіалізму»...
– І тим не менше, наділивши владою, доля кинула Вам доволі суворий виклик. Полігон, тарифи... Чи не виникає сьогодні відчуття, що на означених напрямках слід було йти іншим шляхом?
– Справді проблем вистачало. Взяти хоча б тарифи, які не переглядалися з 2000 року. Впродовж шести років з огляду на об’єктивні політичні причини жоден з моїх попередників не взяв на себе сміливість їх підвищити. Тому мені дістався тяжкий спадок. За умов зростання ціни на газ, поетапного підвищення мінімальної заробітної плати я практично не бачив іншого виходу, як привести тарифи у відповідність з економічно обґрунтованими. Тут проблема не скільки в рості тарифів, а скільки – в низьких зарплатах, які не відповідають сьогодні економічним потребам громадян. Тому, як на мене, слід подбати про адекватність доходів населення, а «не плакатися» за тарифами. У будь-якому разі, хочеться сподіватися, що даний етап ми вже пройшли і наступного року ситуація стабілізується, якщо, звичайно, в декілька разів не зросте ціна на газ...
Щодо полігону, ми знаходимося на стадії вирішення даного питання. Запевняю, що цього року ми дану проблему закриємо. З висоти сьогоднішнього досвіду спілкування з іншим районом не можу не визнати допущення певних помилок у ході діалогу з сироватцями, хоча, справедливості ради, мушу зауважити, що я максимально відстоював інтереси і району, і села.
– Прийшовши до влади, Ви практично кинули виклик «порядкам», що формувалися й існували до Вас. Відміна незаконної приватизації, земельна міні-реформа, вулична торгівля... Геннадій Мінаєв сьогодні такий же безкомпромісний як і рік тому?..
– Це були важкі часи, коли моя амбітність вилилася в призупинення приватизації, розгортання жорстких реформ, до яких не була готова ні судова влада, що доволі значимо, ні місто. Сьогодні я переоцінюю ступінь своєї активності при втіленні перетворень, свій, я б сказав, «кавалерійський» підхід до них і намагаюся діяти більш виважено. Тобто можна говорити про те, що за останній рік я став більш компромісною людиною, хоча по відношенню до окремих питань, як наприклад, вулична торгівля, я свого ставлення не зміню.
– Минулий рік був для Вас доволі успішним. Місто перевиконало бюджет, завдяки впровадженню аукціонів отримало додаткові джерела його наповнення. У планах – будівництво соціального житла, вирішення проблеми утилізації ТПВ, започаткування товариств співвласників багатоквартирних житлових будинків... тощо. Яке із завдань, що стоять на порядку денному, Ви вважаєте першочерговим?
– Першочерговими бачу сьогодні кардинальні зміни схеми поводження з твердими побутовими відходами, введення Єдиного замовника, облаштування нового полігону, запровадження нової системи прибирання міста. Адже та схема, яка існувала в 2000 році, сьогодні себе вичерпала. Підприємства, зокрема ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», відмовляються прибирати закріплені раніше території, тому ситуацію з благоустроєм міста слід кардинально змінювати, враховуючи реалії.
– Чи маєте з ким вирішувати поставлені завдання? За останній рік відбулися помітні ротації у так званій першій лінії – лінії заступників міського голови. З чим це пов’язано? І чи вдалося Вам сформувати власну дієву команду? Чи принесли очікуваний результат кадрові зміни в апараті управління містом? І, зрештою, яких змін чекати найближчим часом?
– Процес змін у першій лінії не завершений. На жаль, моя думка щодо командних засад формування складу за-ступників та виконкому не підтримується радою, яка продовжує наполягати на квотному підході. За цих умов утворення дієвої команди, як рік тому, так і нині вважаю неможливим. Можна говорити про формування лише коаліційної команди і намагатися з точки зору політичних симпатій підбирати кандидатури, які підійшли б мені за характером. Хоча, по великому рахунку, команда, яка існує сьогодні, реально працює, дає мені чітке розуміння про вирішення проблем, яких у місті немало. Але рада має іншу думку. Тому будемо шукати консенсус.
Кадрові зміни в окремих галузевих підрозділах вже приносять позитивні результати. Вважаю цілком виправданим створення управління моніторингу, яке дозволяє відстежувати наскільки ефективно використовується комунальне майно. ДАБК очолила нова людина, яка є фахівцем своєї справи і т. д.
– Чи допускалися Ви помилок? І яку із них вважаєте найсерйознішою?
– Найголовнішою своєю помилкою вважаю провал стосунків з радою взимку, що стало наслідком моєї безком-промісності. Виправити її доволі непросто. Проте я в черговий раз спробую це зробити.
– До обрання на посаду міського голови Ви дуже активно брали участь у загальноміських акціях, спрямованих на благоустрій територій. Згадаймо, хоча б «Життя без сміття!» Чи знаходить Геннадій Мінаєв сьогодні час, аби долучатися до всенародних толок?
– На жаль, з огляду на щільний, напружений графік роботи, я фізично не встигаю цього робити, зате доволі активно беру участь у заходах, що організовує громада мого будинку.
– Скільки годин на добу проводить міський голова на своєму робочому місці?
– Більшу частину доби, 13 – інколи 16 годин щодня. Відпочиваю лише у неділю.
– У зв’язку з надмірною зайнятістю чи не втратило для Вас сенсу поняття дружби? Чи є поруч із Вами люди, яким Ви стовідсотково довіряєте, як собі особисто?
– Перш за все я довіряю своїй дружині. Вона – єдина людина, яка зустрічає мене щовечора таким, яким я є, та намагається «реанімувати» після напруженого робочого дня. Є друзі, які телефонують, з якими зустрічаємося, які готові підставити плече.
– Ви вважаєте себе успішною людиною?
– До певної міри я можу вважати себе успішною людиною, проте переосмислення цього поняття проходить по- стійно. Свого часу я вважав себе успішним підприємцем, сьогодні – успішним державним службовцем. Але поняття успіху – нероздільне з поняттям громади. Тому, коли місто матиме успіх, тоді і я буду вважати себе по-справжньому успішним мером. Поки що такого відчуття немає, хоча людиною успішною я себе вважаю.
– Як близькі та рідні сприймають Вашу нову місію?
– За винятком дружини, яка вже змирилася, решта – сестра, мама досі не розуміють, навіщо це мені потрібно. Проте я звик самостійно приймати рішення, не дивлячись на те, як воно буде оцінено оточенням. У будь-якому випадку з дому мене ще не виганяють.
– Ви взагалі романтична людина? Про що мріє міський голова Геннадій Мінаєв?
– Романтики в моїй роботі практично немає. Усі мої мрії спрямовані на те, аби домогтися успіху для міста, щоб сумчани зрозуміли, що на чолі громади стоїть людина, яка думає переважно про місто, а не про себе. І тоді, можливо, колись хтось скаже: «А Мінаєв був кращий!»
– Дякую за відверті відповіді.
Тетяна Тітаренко
Рік – не такий вже й тривалий термін, аби встигнути реалізувати заплановане, беручи до уваги необхідність перевтілення успішного бізнесмена в чиновника. Чи вдалося це Геннадію Мінаєву? І як з висоти сьогоднішньої доби він оцінює свої досягнення та прорахунки? Про це наша розмова з міським головою Сум.
– Ким, у першу чергу, відчуває себе Геннадій Мінаєв рік поспіль при владі: бізнесменом, політиком чи господарником?
– Однозначно не бізнесменом. Хотілося б – господарником, проте реальність повсякчас повертає мене в політику. Я намагаюся вникати в усі господарські питання, як приклад, – КП «Міськводоканал», «Електроавтотранс» і, здається, мені це вдається.
– На початку своєї кар’єри міського голови Ви ставили перед собою доволі амбітні плани. На скільки вдалося їх реалізувати, у відсотках?
– Дійсно, плани були амбітні, однак життя вносить свої корективи. Тому, якщо оцінювати роботу за рік, думаю, заплановане вдалося реалізувати на 3/4.
– Чи важкою виявилася для Вас булава міського голови? Що Ви вважаєте своїм досягненням, чого до Вас не вдавалося жодному мерові Сум?
– Існує Біблейська істина: Бог не покладе на плечі людині більше, аніж вона зможе понести. Тому я смиренно тримаю на своїх плечах довірену Всевишнім ношу, хоча часом буває нелегко. А булава це чи відповідальність?.. Напевно, і те, й інше водночас.
Як людина, що тяжіє до авторитаризму, своїм досягненням вважаю запровадження демократичного стилю керівництва, особливо в економічних аспектах. Найбільш вагомими вважаю зрушення в царині земельних питань. Запроваджені аукціони, на мою думку, є неминучі. Якось під час депутатських зборів я сказав: «Конкурси на землю є такими ж неминучими, як крах імперіалізму»...
– І тим не менше, наділивши владою, доля кинула Вам доволі суворий виклик. Полігон, тарифи... Чи не виникає сьогодні відчуття, що на означених напрямках слід було йти іншим шляхом?
– Справді проблем вистачало. Взяти хоча б тарифи, які не переглядалися з 2000 року. Впродовж шести років з огляду на об’єктивні політичні причини жоден з моїх попередників не взяв на себе сміливість їх підвищити. Тому мені дістався тяжкий спадок. За умов зростання ціни на газ, поетапного підвищення мінімальної заробітної плати я практично не бачив іншого виходу, як привести тарифи у відповідність з економічно обґрунтованими. Тут проблема не скільки в рості тарифів, а скільки – в низьких зарплатах, які не відповідають сьогодні економічним потребам громадян. Тому, як на мене, слід подбати про адекватність доходів населення, а «не плакатися» за тарифами. У будь-якому разі, хочеться сподіватися, що даний етап ми вже пройшли і наступного року ситуація стабілізується, якщо, звичайно, в декілька разів не зросте ціна на газ...
Щодо полігону, ми знаходимося на стадії вирішення даного питання. Запевняю, що цього року ми дану проблему закриємо. З висоти сьогоднішнього досвіду спілкування з іншим районом не можу не визнати допущення певних помилок у ході діалогу з сироватцями, хоча, справедливості ради, мушу зауважити, що я максимально відстоював інтереси і району, і села.
– Прийшовши до влади, Ви практично кинули виклик «порядкам», що формувалися й існували до Вас. Відміна незаконної приватизації, земельна міні-реформа, вулична торгівля... Геннадій Мінаєв сьогодні такий же безкомпромісний як і рік тому?..
– Це були важкі часи, коли моя амбітність вилилася в призупинення приватизації, розгортання жорстких реформ, до яких не була готова ні судова влада, що доволі значимо, ні місто. Сьогодні я переоцінюю ступінь своєї активності при втіленні перетворень, свій, я б сказав, «кавалерійський» підхід до них і намагаюся діяти більш виважено. Тобто можна говорити про те, що за останній рік я став більш компромісною людиною, хоча по відношенню до окремих питань, як наприклад, вулична торгівля, я свого ставлення не зміню.
– Минулий рік був для Вас доволі успішним. Місто перевиконало бюджет, завдяки впровадженню аукціонів отримало додаткові джерела його наповнення. У планах – будівництво соціального житла, вирішення проблеми утилізації ТПВ, започаткування товариств співвласників багатоквартирних житлових будинків... тощо. Яке із завдань, що стоять на порядку денному, Ви вважаєте першочерговим?
– Першочерговими бачу сьогодні кардинальні зміни схеми поводження з твердими побутовими відходами, введення Єдиного замовника, облаштування нового полігону, запровадження нової системи прибирання міста. Адже та схема, яка існувала в 2000 році, сьогодні себе вичерпала. Підприємства, зокрема ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», відмовляються прибирати закріплені раніше території, тому ситуацію з благоустроєм міста слід кардинально змінювати, враховуючи реалії.
– Чи маєте з ким вирішувати поставлені завдання? За останній рік відбулися помітні ротації у так званій першій лінії – лінії заступників міського голови. З чим це пов’язано? І чи вдалося Вам сформувати власну дієву команду? Чи принесли очікуваний результат кадрові зміни в апараті управління містом? І, зрештою, яких змін чекати найближчим часом?
– Процес змін у першій лінії не завершений. На жаль, моя думка щодо командних засад формування складу за-ступників та виконкому не підтримується радою, яка продовжує наполягати на квотному підході. За цих умов утворення дієвої команди, як рік тому, так і нині вважаю неможливим. Можна говорити про формування лише коаліційної команди і намагатися з точки зору політичних симпатій підбирати кандидатури, які підійшли б мені за характером. Хоча, по великому рахунку, команда, яка існує сьогодні, реально працює, дає мені чітке розуміння про вирішення проблем, яких у місті немало. Але рада має іншу думку. Тому будемо шукати консенсус.
Кадрові зміни в окремих галузевих підрозділах вже приносять позитивні результати. Вважаю цілком виправданим створення управління моніторингу, яке дозволяє відстежувати наскільки ефективно використовується комунальне майно. ДАБК очолила нова людина, яка є фахівцем своєї справи і т. д.
– Чи допускалися Ви помилок? І яку із них вважаєте найсерйознішою?
– Найголовнішою своєю помилкою вважаю провал стосунків з радою взимку, що стало наслідком моєї безком-промісності. Виправити її доволі непросто. Проте я в черговий раз спробую це зробити.
– До обрання на посаду міського голови Ви дуже активно брали участь у загальноміських акціях, спрямованих на благоустрій територій. Згадаймо, хоча б «Життя без сміття!» Чи знаходить Геннадій Мінаєв сьогодні час, аби долучатися до всенародних толок?
– На жаль, з огляду на щільний, напружений графік роботи, я фізично не встигаю цього робити, зате доволі активно беру участь у заходах, що організовує громада мого будинку.
– Скільки годин на добу проводить міський голова на своєму робочому місці?
– Більшу частину доби, 13 – інколи 16 годин щодня. Відпочиваю лише у неділю.
– У зв’язку з надмірною зайнятістю чи не втратило для Вас сенсу поняття дружби? Чи є поруч із Вами люди, яким Ви стовідсотково довіряєте, як собі особисто?
– Перш за все я довіряю своїй дружині. Вона – єдина людина, яка зустрічає мене щовечора таким, яким я є, та намагається «реанімувати» після напруженого робочого дня. Є друзі, які телефонують, з якими зустрічаємося, які готові підставити плече.
– Ви вважаєте себе успішною людиною?
– До певної міри я можу вважати себе успішною людиною, проте переосмислення цього поняття проходить по- стійно. Свого часу я вважав себе успішним підприємцем, сьогодні – успішним державним службовцем. Але поняття успіху – нероздільне з поняттям громади. Тому, коли місто матиме успіх, тоді і я буду вважати себе по-справжньому успішним мером. Поки що такого відчуття немає, хоча людиною успішною я себе вважаю.
– Як близькі та рідні сприймають Вашу нову місію?
– За винятком дружини, яка вже змирилася, решта – сестра, мама досі не розуміють, навіщо це мені потрібно. Проте я звик самостійно приймати рішення, не дивлячись на те, як воно буде оцінено оточенням. У будь-якому випадку з дому мене ще не виганяють.
– Ви взагалі романтична людина? Про що мріє міський голова Геннадій Мінаєв?
– Романтики в моїй роботі практично немає. Усі мої мрії спрямовані на те, аби домогтися успіху для міста, щоб сумчани зрозуміли, що на чолі громади стоїть людина, яка думає переважно про місто, а не про себе. І тоді, можливо, колись хтось скаже: «А Мінаєв був кращий!»
– Дякую за відверті відповіді.
Тетяна Тітаренко
20 квітня 2007
