Високе звання
1 листопада у Великому сесійному залі Будинку Рад Сумський міський голова Геннадій Мінаєв вручив Анатолію Дмитровичу Бондаренку посвідчення Почесного громадянина міста Суми» і відповідні цьому високому статусу регалії.
Звання «Почесний громадянин міста Суми» присвоєно Анатолію Дмитровичу рішенням Сумської міської ради V скликання № 841-МР 10 жовтня 2007 року.
На урочистостях з нагоди цієї визначної для міста події були присутні керівники підприємств, установ і організацій міста, Почесні громадяни м. Суми Олександр Йосипович Кравченко і Володимир Степанович Голубничий, представники громадськості обласного центру.
1 листопада 2007 року стало міста визначним днем. Сумчани вшановували видатну особистість, людину, яка зробила значний внесок у розвиток та розбудову Сум – Анатолія Дмитровича Бондаренка.
Суми – одне з найкрасивіших та сучасних міст України. Це місто бойової і трудової слави. Тут зосереджені машинобудівна, хімічна, електронна галузі промисловості. Продукція з маркою сумських підприємств відома далеко за межами нашої області.
Суми – студентське місто. Його вищі навчальні заклади користуються авторитетом і повагою не тільки в Україні, мають тісні зв’язки з відомими навчальними закладами США та Європи.
Суми знані в історії світового спорту. Із Сум вийшла ціла плеяда славних спортсменів.
Суми – справжній центр культури та духовності. Життя міста багате на культурно-мистецькі події, а його історія славна іменами багатьох діячів культури і мистецтва.
Та, перш за все, гордістю нашого міста є люди: працьовиті, відверті, небайдужі до його долі.
Саме такою людиною є Анатолій Дмитрович Бондаренко, який приклав багато зусиль для розбудови і процвітання нашого міста.
Анатолій Дмитрович Бондаренко народився 8 травня 1934 року в місті Суми. Є корінним сумчанином. Після закінчення Сумського машинобудівного технікуму, працював техніком-конструктором та інженером-конструктором на Сумському машинобудівному заводі ім. Фрунзе, потім інженером-конструктором та завідуючим промислово-транспортним відділом Сумського міського комітету Компартії України.
Згодом закінчив Український заочний політехнічний інститут, а потім Академію суспільних наук при ЦК КПРС.
З серпня 1966 року Анатолій Дмитрович Бондаренко працював заступником голови виконкому Сумської міської Ради народних депутатів.
Потім, з червня 1968 по вересень 1980 року – головою виконкому Сумської міської Ради народних депутатів.
З 1982 по 1997 рік займав посади першого заступника голови виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів, секретаря Сумського обкому КПУ, голови виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів.
За свою багаторічну сумлінну працю Анатолій Дмитрович двічі нагороджений орденом „Трудового Червоного Прапору” і медаллю „За трудову доблесть”
Скажемо відверто, нашому місту дуже пощастило. Зібралася міцна команда однодумців, для яких справою життя є розбудова і розвиток рідного міста. І громада з великою повагою і шаною віддячила їм за наполегливу працю. Олександр Йосипович Кравченко, Володимир Матвійович Лук’яненко, Володимир Степанович Голубничий, Анатолій Олександрович Єпіфанов, Анатолій Дмитрович Бондаренко, вже покійний сьогодні Михайло Панасович Лушпа – Почесні громадяни свого рідного міста Суми.
Завдяки їх вмілому керівництву та напрацюванням обласний центр набував сучасного вигляду, будувалися підвалини для його майбутнього розвитку.
Одним із важливих питань будь-якого міста та часу є питання облаштування доріг. У 60-ті роки 20 сторіччя у Сумах практично не було асфальтового покриття. Належний вигляд мала лише незначна частка дороги про вул. Леніна (нині Петропавлівська) від сучасної будівлі Академії Банківської справи до пам’ятника Леніну, на місці якого встановлено пам’ятник І.Г.Харитоненку.
Тож, першочерговим завданням, яке поставив перед собою, своєю командою і перед містом Анатолій Дмитрович Бондаренко, було будівництво доріг.
У місті з’явились дорожньо-мостове управління та асфальтний завод, який був на той час другим за обсягами виробництва у Радянському Союзі.
Як наслідок, у 80-ті роки майже усе місто було асфальтоване.
З ім’ям Анатолія Дмитровича Бондаренка пов’язана реконструкція доріг та будівництво мостів.
На той час основний рух транспорту відбувався через Харківський міст, збудований у післявоєнні роки, та занадто вузьку вул. Харківську. Відповідно виникали затори. Було прийнято рішення про будівництво нового мосту через р. Псел, розширення вул. Харківської, та для вирішення транспортної проблеми цього було замало. Місту потрібні були нові магістралі. Для з’єднання промислових вузлів та крупних жилих масивів на намиві було збудовано міст через р. Псел в районі КРЗ. Південну і західну частину Сум з’єднав міст в районі вул. 20 років Перемоги. Введення в дію мосту через р. Сумку в районі проспекту К.Маркса, нині проспект Шевченка, дало можливість прямого зв’язку центральної частини міста із залізничним вокзалом.
Загалом під час керівництва Бондаренка А.Д. було збудовано 10 мостів та шляхопроводів. Будівництво мостів, нових доріг та реконструкція діючих доріг значно покращили рух транспорту в нашому місті.
А поява дамб та набережної придали йому не тільки сучасний вигляд, а дали можливість створити сквер „Дружба”, гордість нашого міста – дитячий парк „Казка”, захистити від затоплення міський парк та ряд жилих масивів.
Певна річ, благоустрій міста не міг обмежуватися будівництвом доріг, мостів та дамб.
Потрібно було щорічно висаджувати тисячі дерев, розбивати сквери, реконструювати міський парк, саджати квіти, бо наше місто мало славний статус зеленого, трояндового міста.
Було створено трест зеленого господарства, збудовані теплиці з вирощування саджанців декоративних дерев та квітів.
Над містом витав стійкий трояндовий аромат. А сумчани прогулювались тінистими алеями парків і скверів.
Змінилась і політика забудови Сум.
Якщо раніше житлові будинки будувались вибірково, в основному на вільних площах (городах), то тепер будівництво стало вестись згідно проектів.
Нові мікрорайони росли один за одним.
Облаштовувались дитячі і спортивні майданчики.
При цьому нові будинки мали ще й вбудовані приміщення, що дало змогу створити мережу магазинів на вул. Кірова, Леніна, Харківський, Дзержинського, Горького, Червоногвардійській, Леваневського та інших.
Крім знаного і любимого сумчанами „Океану” та продовольчих магазинів, в усіх мікрорайонах міста була збудована мережа овочевих магазинів.
У цей час в Сумах було зведено один з найкрупніших на Україні критих ринків.
Місто розбудовувалось та розвивалось.
Час вимагав змін. За рішенням міськвиконкому було створено організацію „Міськсвітло”, яка збудувала та експлуатувала сотні кілометрів мереж освітлення.
Відбувалась газифікація міста.
У експлуатацію вводились великі промислові підприємства, серед яких хлібозаводи на вул. Харківській та в районі вул. Косовщінської, кондитерська фабрика, потужний рибопереробний комплекс „Сумириба”.
Створювались промислові зони по розміщенню комунальних підприємств, будівельних, транспортних організацій та складського господарства.
У ці роки наше місто отримало тролейбусний парк. Тролейбусним рухом були оснащені усі основні напрямки.
Було збудовано авто та залізничний вокзали, АТС на вул. Фрунзе та вул. Кірова, Будинок зв’язку з поштовим відділенням та переговорним пунктом, переговорні пункти на проспекті К. Маркса, вул. Леніна, інших вулицях міста, будівля пошти на території залізничного вокзалу.
На вул. Леніна з‘явився телецентр.
Постійний ріст населення міста, будівництво промислових підприємств та об’єктів соціально-культурного побуту вимагало значного збільшення потужності існуючих та будівництва нових водозаборів та водопровідних мереж.
Для південного промвузла були споруджені Токарівський, а для Північного – Тополянський водозабори. Для скорочення використання води на промислові цілі в місті було збудовано промисловий водозабір з водогоном.
Найбільш масштабним будівництвом міста стали очисні споруди, введення в експлуатацію яких вирішувало крупну екологічну проблему.
З великою повагою вимовляють ім’я Анатолія Дмитровича Бондаренка сумські медики і освітяни.
За час, коли Анатолій Дмитрович працював головою виконкому Сумської міської Ради народних депутатів, було збудовано 11 шкіл, 29 дитячих садочків, 6 профтехучилищ, 5 технікумів, 3 вищі навчальні заклади – педагогічний, сільсько-господарчий та політехнічний інститут, який, знову ж таки за сприяння Анатолія Бондаренка, було реорганізовано в університет, на базі якого відкрився медичний факультет.
У ті роки збудовано та реставровано 12 закладів охорони здоров’я.
Наше місто завдячує Анатолію Дмитровичу за будівництво центральної міської лікарні, 2-х пологових будинків, будинку немовлят, шпиталю інвалідів війни, станції швидкої допомоги, станції переливання крові та інших закладів і установ, що стоять на варті нашого здоров’я.
Значна увага приділялась і питанням розвитку культурного та фізичного рівня населення міста та .
В ці часи місто отримало 4 басейни, спортзали сільгоспінституту, артучилища, КРЗ, Гипрохіму, Спартака та інші.
У міському парку з’явились тенісні корти.
У Сумах було створено 5 бібліотек, 3 музичні школи, збудовано 6 кінотеатрів.
У відреставровані приміщення були переведені художній та краєзнавчий музеї.
Місто отримало можливість слухати концерти органної музики.
За цей час Сумська культурна спадщина збагатилась новими пам’ятниками культури та монументального мистецтва.
Про Анатолія Дмитровича Бондаренка, його роботу можна говорити дуже багато часу. Не має жодної галузі, в якій би він не залишив по собі доброго сліду.
І сьогодні ми, вдячні сумчани, віддаємо належне цій видатній людині, яка подарувала всім нам оновлені, розвинуті, знані і відомі Суми.
Звання «Почесний громадянин міста Суми» присвоєно Анатолію Дмитровичу рішенням Сумської міської ради V скликання № 841-МР 10 жовтня 2007 року.
На урочистостях з нагоди цієї визначної для міста події були присутні керівники підприємств, установ і організацій міста, Почесні громадяни м. Суми Олександр Йосипович Кравченко і Володимир Степанович Голубничий, представники громадськості обласного центру.
1 листопада 2007 року стало міста визначним днем. Сумчани вшановували видатну особистість, людину, яка зробила значний внесок у розвиток та розбудову Сум – Анатолія Дмитровича Бондаренка.
Суми – одне з найкрасивіших та сучасних міст України. Це місто бойової і трудової слави. Тут зосереджені машинобудівна, хімічна, електронна галузі промисловості. Продукція з маркою сумських підприємств відома далеко за межами нашої області.
Суми – студентське місто. Його вищі навчальні заклади користуються авторитетом і повагою не тільки в Україні, мають тісні зв’язки з відомими навчальними закладами США та Європи.
Суми знані в історії світового спорту. Із Сум вийшла ціла плеяда славних спортсменів.
Суми – справжній центр культури та духовності. Життя міста багате на культурно-мистецькі події, а його історія славна іменами багатьох діячів культури і мистецтва.
Та, перш за все, гордістю нашого міста є люди: працьовиті, відверті, небайдужі до його долі.
Саме такою людиною є Анатолій Дмитрович Бондаренко, який приклав багато зусиль для розбудови і процвітання нашого міста.
Анатолій Дмитрович Бондаренко народився 8 травня 1934 року в місті Суми. Є корінним сумчанином. Після закінчення Сумського машинобудівного технікуму, працював техніком-конструктором та інженером-конструктором на Сумському машинобудівному заводі ім. Фрунзе, потім інженером-конструктором та завідуючим промислово-транспортним відділом Сумського міського комітету Компартії України.
Згодом закінчив Український заочний політехнічний інститут, а потім Академію суспільних наук при ЦК КПРС.
З серпня 1966 року Анатолій Дмитрович Бондаренко працював заступником голови виконкому Сумської міської Ради народних депутатів.
Потім, з червня 1968 по вересень 1980 року – головою виконкому Сумської міської Ради народних депутатів.
З 1982 по 1997 рік займав посади першого заступника голови виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів, секретаря Сумського обкому КПУ, голови виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів.
За свою багаторічну сумлінну працю Анатолій Дмитрович двічі нагороджений орденом „Трудового Червоного Прапору” і медаллю „За трудову доблесть”
Скажемо відверто, нашому місту дуже пощастило. Зібралася міцна команда однодумців, для яких справою життя є розбудова і розвиток рідного міста. І громада з великою повагою і шаною віддячила їм за наполегливу працю. Олександр Йосипович Кравченко, Володимир Матвійович Лук’яненко, Володимир Степанович Голубничий, Анатолій Олександрович Єпіфанов, Анатолій Дмитрович Бондаренко, вже покійний сьогодні Михайло Панасович Лушпа – Почесні громадяни свого рідного міста Суми.
Завдяки їх вмілому керівництву та напрацюванням обласний центр набував сучасного вигляду, будувалися підвалини для його майбутнього розвитку.
Одним із важливих питань будь-якого міста та часу є питання облаштування доріг. У 60-ті роки 20 сторіччя у Сумах практично не було асфальтового покриття. Належний вигляд мала лише незначна частка дороги про вул. Леніна (нині Петропавлівська) від сучасної будівлі Академії Банківської справи до пам’ятника Леніну, на місці якого встановлено пам’ятник І.Г.Харитоненку.
Тож, першочерговим завданням, яке поставив перед собою, своєю командою і перед містом Анатолій Дмитрович Бондаренко, було будівництво доріг.
У місті з’явились дорожньо-мостове управління та асфальтний завод, який був на той час другим за обсягами виробництва у Радянському Союзі.
Як наслідок, у 80-ті роки майже усе місто було асфальтоване.
З ім’ям Анатолія Дмитровича Бондаренка пов’язана реконструкція доріг та будівництво мостів.
На той час основний рух транспорту відбувався через Харківський міст, збудований у післявоєнні роки, та занадто вузьку вул. Харківську. Відповідно виникали затори. Було прийнято рішення про будівництво нового мосту через р. Псел, розширення вул. Харківської, та для вирішення транспортної проблеми цього було замало. Місту потрібні були нові магістралі. Для з’єднання промислових вузлів та крупних жилих масивів на намиві було збудовано міст через р. Псел в районі КРЗ. Південну і західну частину Сум з’єднав міст в районі вул. 20 років Перемоги. Введення в дію мосту через р. Сумку в районі проспекту К.Маркса, нині проспект Шевченка, дало можливість прямого зв’язку центральної частини міста із залізничним вокзалом.
Загалом під час керівництва Бондаренка А.Д. було збудовано 10 мостів та шляхопроводів. Будівництво мостів, нових доріг та реконструкція діючих доріг значно покращили рух транспорту в нашому місті.
А поява дамб та набережної придали йому не тільки сучасний вигляд, а дали можливість створити сквер „Дружба”, гордість нашого міста – дитячий парк „Казка”, захистити від затоплення міський парк та ряд жилих масивів.
Певна річ, благоустрій міста не міг обмежуватися будівництвом доріг, мостів та дамб.
Потрібно було щорічно висаджувати тисячі дерев, розбивати сквери, реконструювати міський парк, саджати квіти, бо наше місто мало славний статус зеленого, трояндового міста.
Було створено трест зеленого господарства, збудовані теплиці з вирощування саджанців декоративних дерев та квітів.
Над містом витав стійкий трояндовий аромат. А сумчани прогулювались тінистими алеями парків і скверів.
Змінилась і політика забудови Сум.
Якщо раніше житлові будинки будувались вибірково, в основному на вільних площах (городах), то тепер будівництво стало вестись згідно проектів.
Нові мікрорайони росли один за одним.
Облаштовувались дитячі і спортивні майданчики.
При цьому нові будинки мали ще й вбудовані приміщення, що дало змогу створити мережу магазинів на вул. Кірова, Леніна, Харківський, Дзержинського, Горького, Червоногвардійській, Леваневського та інших.
Крім знаного і любимого сумчанами „Океану” та продовольчих магазинів, в усіх мікрорайонах міста була збудована мережа овочевих магазинів.
У цей час в Сумах було зведено один з найкрупніших на Україні критих ринків.
Місто розбудовувалось та розвивалось.
Час вимагав змін. За рішенням міськвиконкому було створено організацію „Міськсвітло”, яка збудувала та експлуатувала сотні кілометрів мереж освітлення.
Відбувалась газифікація міста.
У експлуатацію вводились великі промислові підприємства, серед яких хлібозаводи на вул. Харківській та в районі вул. Косовщінської, кондитерська фабрика, потужний рибопереробний комплекс „Сумириба”.
Створювались промислові зони по розміщенню комунальних підприємств, будівельних, транспортних організацій та складського господарства.
У ці роки наше місто отримало тролейбусний парк. Тролейбусним рухом були оснащені усі основні напрямки.
Було збудовано авто та залізничний вокзали, АТС на вул. Фрунзе та вул. Кірова, Будинок зв’язку з поштовим відділенням та переговорним пунктом, переговорні пункти на проспекті К. Маркса, вул. Леніна, інших вулицях міста, будівля пошти на території залізничного вокзалу.
На вул. Леніна з‘явився телецентр.
Постійний ріст населення міста, будівництво промислових підприємств та об’єктів соціально-культурного побуту вимагало значного збільшення потужності існуючих та будівництва нових водозаборів та водопровідних мереж.
Для південного промвузла були споруджені Токарівський, а для Північного – Тополянський водозабори. Для скорочення використання води на промислові цілі в місті було збудовано промисловий водозабір з водогоном.
Найбільш масштабним будівництвом міста стали очисні споруди, введення в експлуатацію яких вирішувало крупну екологічну проблему.
З великою повагою вимовляють ім’я Анатолія Дмитровича Бондаренка сумські медики і освітяни.
За час, коли Анатолій Дмитрович працював головою виконкому Сумської міської Ради народних депутатів, було збудовано 11 шкіл, 29 дитячих садочків, 6 профтехучилищ, 5 технікумів, 3 вищі навчальні заклади – педагогічний, сільсько-господарчий та політехнічний інститут, який, знову ж таки за сприяння Анатолія Бондаренка, було реорганізовано в університет, на базі якого відкрився медичний факультет.
У ті роки збудовано та реставровано 12 закладів охорони здоров’я.
Наше місто завдячує Анатолію Дмитровичу за будівництво центральної міської лікарні, 2-х пологових будинків, будинку немовлят, шпиталю інвалідів війни, станції швидкої допомоги, станції переливання крові та інших закладів і установ, що стоять на варті нашого здоров’я.
Значна увага приділялась і питанням розвитку культурного та фізичного рівня населення міста та .
В ці часи місто отримало 4 басейни, спортзали сільгоспінституту, артучилища, КРЗ, Гипрохіму, Спартака та інші.
У міському парку з’явились тенісні корти.
У Сумах було створено 5 бібліотек, 3 музичні школи, збудовано 6 кінотеатрів.
У відреставровані приміщення були переведені художній та краєзнавчий музеї.
Місто отримало можливість слухати концерти органної музики.
За цей час Сумська культурна спадщина збагатилась новими пам’ятниками культури та монументального мистецтва.
Про Анатолія Дмитровича Бондаренка, його роботу можна говорити дуже багато часу. Не має жодної галузі, в якій би він не залишив по собі доброго сліду.
І сьогодні ми, вдячні сумчани, віддаємо належне цій видатній людині, яка подарувала всім нам оновлені, розвинуті, знані і відомі Суми.
2 листопада 2007
