Пам'ятаємо той переможний травень!..

Сьогодні у обласному центрі проходять урочистості з нагоди 65-ї річниці Великої Перемоги.

…Ось уже шістдесят п’ята мирна весна буйним цвітом зійшла над нашою оновленою землею, заросли окопи, відійшли в минуле згарища і розруха. Ми навчилися босоніж бігати під літнім теплим дощем, ми звикли з посмішкою зустрічати новий день, ми радіємо пташиному щебету і веселці у мирному небі, і зберігаємо у серці незгасиму пам’ять про тих, хто подарував нам це життя. Та коли зацвітає бузок і вогнем полум’яніють тюльпани, коли все довкола вбирається в весняну красу, ми знову подумки повертаємось у ту неймовірну весну сорок п’ятого року, з якої для усього світу почався відлік нової мирної ери…

…На грудях мужніх фронтовиків – ордени та медалі, на скронях – сивина, на обличчях – і посмішки, і смуток. Привітати тих, хто крок за кроком наближував цей День Перемоги прийшли близько двадцяти тисяч сумчан – керівники міста та області, представники політичних партій і громадських організацій, учні та студенти, громадськість міста.



Святкова колонна, на чолі якої чотири УАЗи з ветеранами, що тримають прапори Перемоги, рушає Петропавлівською. Під військові марші духового оркестру та вітальні скандування і оплески школярів, що вишукувалися живим коридором, колонна прямує до Меморіалу Скорботній матері. Керівники міста та області, ветерани покладають квіти до підніжжя пам’ятника, віддаючи данину загиблим.

Наступна зупинка – пам’ятний знак солдатам Війська Польського, що померли від ран у сумському госпіталі у 1943-1944 роках. До фігури солдата лягають квіти, керівники віддають честь.

Колонна рушає далі, до головного місця урочистостей – Меморіалу Слави. В руках ветеранів більшає квітів – це школярі дарують їх переможцям, що проходять повз них…

…Височіє над містом Воїн-переможець з щитом і мечем, горить у підніжжя Вічний вогонь, застигла Почесна варта. Тут, біля святого для кожного місця – тисячі і тисячі сумчан, які прийшли, аби віддати данину пам'яті загиблим та вшанувати живих.

На імпровізованому сценічному майданчику – мистецька розповідь про те, як сини і дочки йшли у пекло війни, як тужить за ними Батьківщина-мати, як згадують про вічно-молодих своїх дідів сьогоднішні онуки. А у небо злітають червоні кульки з георгіївськими стрічками – символом мужності та доблесті…

"Дорогі ветерани Великої Вітчизняної! Ветерани ратного та трудового фронтів! Сумчани!", - звертається до присутніх міський голова Геннадій МІНАЄВ. – "Як би ми сьогодні не хотіли, нашому покоління дуже важко відчути те неймовірне і з болем до щему щастя переможної весни 45-го року. Раз за разом переживати його дано лише Вам, дорогі ветерани. Вам і дітям тієї війни. Саме тому в ці дні у ваших очах стоять сльози. Сльози перемоги та сльози втрат".

Але нам дано відчути інше – неймовірну гордість за те, що ми нащадки покоління переможців.

"Гордість, відповідальність та обов’язок. Ці три почуття ніколи не дозволять нам забути захисників Брестської фортеці та блокадний Ленінград, визволителів Києва та партизанський рейд від Путивля до Карпат, солдат, які загинули у останні хвилини війни і в'язнів концтаборів, самовідданість тих, хто працював у тилу і стяг Перемоги над Рейхстагом!", - з хвилюванням у голосі говорить керманич міста. – "Ми зобов’язані пам’ятати і пам’ятаємо. Дякую вам, дорогі сумчани, за меморіальну дошку на честь Героя України Олексія Береста, яку ми встановили у минулому році. Дякую вам за обеліск в пам'ять про жертви концтабору, останки яких ми перепоховали".

Геннадій Мінаєв закликав усіх пам'ятати і кожну весну преклоняти голови перед тими, хто не дожив до Дня Перемоги, і бажати сили та здоров'я ти, хто сьогодні поруч з нами.

"Живіть довго, дорогі наші ветерани! І будьте певними у тому, що кожного року на вашу честь лунатимуть залпи салюту Перемоги!", - привітав він ветеранів. – "Зі святом, дорогі товариші! З Днем Перемоги!".

…Пам’ять. Вона нетлінна і вічна. Вона стукає в наші серця, вона дивиться на нас крізь роки, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. Минають роки, відлітають у вічність, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї юності і своєї крові. Це наша болюча історія оплачена найвищою ціною людського життя. І ми не вправі забувати жодної її сторінки.



У хвилині мовчання завмирає багатотисячний натовп. Під звуки метроному до Вічного вогню офіцери покладають гірлянди. Корзини з квітами покладають керівники міста та області, ветерани, діти. Звучить Державний Гімн України і військовий салют.

Перед ветеранами та Меморіалом Слави – проходить парад. Відкривають його військові ракетно-реактивного полку у гімнастерках, плащ-платках та касках Великої Вітчизняної війни. За ними – партизани Ковпака, медсестри, ліцеїсти, прикордонники, офіцери та солдати, випускники Сумського артилерійського училища, слухачі військової кафедри СумДУ – близько 700 учасників парад промарширували, віддаючи честь воїнам-переможцям Великої Вітчизняної. Завершився парад проходженням чотирьох ракетно-зенітних установок "Ураган".

А потім Меморіал заповнили люди. Поодинці, з побратимами, друзями, цілими родинами прийшли вони сюди, аби вкрити гранітні стели з іменами загиблих квітами, аби виконати свій обов’язок перед пам’яттю тих, хто подарував їм сьогоднішнє мирне життя.

Людські хвилі, спінюючись квітковим розмаєм, відкочувалися, аби дати місце іншим. І навіть Вічний вогонь, від пам'яті людської став більш яскравим та сильним.

Тож нехай він ніколи не згасне у наших душах і серцях, аби ми передали його наступним поколінням, щоб пам’ятали про Велику Перемогу і наші правнуки…