Про віз, коня й місцеве самоврядування
"Немає щастя без свободи, свободи без самоврядування,
самоврядування – без конституційності, конституційності –
без моралі, й жодного з цих великих благ – без сталості й ладу."
(Клінтон Россистор, американський політолог)
Місцеве самоврядування, згідно з офіційними джерелами, – це право та спроможність органів місцевого самоврядування регулювати й управляти суттєвою часткою суспільних справ, керуючись інтересами місцевого населення. Звичайно в межах закону.
Ще чверть століття тому, 15 жовтня 1985 року в Страсбурзі була прийнята Європейська хартія місцевого самоврядування, яка стала міжнародною угодою і найважливішим документом, що визначив головні принципи діяльності органів місцевого самоврядування. Тим самим вона стала пріоритетом для законодавства кожної з держав, що її підписали.
А таких виявилося 44 із 47 країн-участниць Ради Європи (всі, окрім Андори, Сан-Маріно, Монако). Україна приєдналася до них 6 листопада 1996 року. Та треба зазначити, що до сьогоднішнього часу в нашій державі не виконується навіть половина вимог і принципів Європейської Хартії про місцеве самоврядування. А час іде, проблеми накопичуються, механізми регіонального розвитку ще далекі від ідеальних. Хоча повинні працювати, як годинник, а не визначатися настроями столичних політиків або залежати від результатів пошуку зразкової моделі взаємовідносин між гілками влади. Людей цікавлять зовсім інші проблеми: житлово-комунального господарства, доріг, транспорту, медичного і побутового обслуговування... Тобто усе, що ми називаємо рівнем і якістю життя. Саме ці питання, на думку багатьох, покликана вирішувати місцева влада, наділена відповідними ресурсами та повноваженнями.
Про те, як їх вдається виконувати на теренах Сумщини, говорили 7 листопада за "круглим столом" діячі сумського місцевого самоврядування різних часів. З нагоди Дня місцевого самоврядування чинний міський голова Сум Геннадій Мінаєв та колишній мер міста Володимир Омельченко (2003-2005 рр.) проаналізували зміни в місцевому самоврядуванні Сум протягом останніх років.
На думку Геннадія Михайловича, приєднавшись до європейської хартії практично 15 років тому, українське суспільство не було готове до впровадження в життя її основних положень. Як і зокрема сумчани досі не готові жити громадою, як то під’їздом, будинком, вулицею чи мікрорайоном міста. Бо частіше неправильно розуміють саме поняття "місцевого самоврядування".
Так, перебуваючи свого часу в Ризі та Юрмалі, Геннадій Мінаєв, під час спілкування з їхніми очільниками, поцікавився станом охорони здоров’я та медобслуговування міст. Реакція на це питання, за словами нашого мера, була здивованою: міські голови переконані, що проблеми здоров’я – це повноваження виключно держави, так би мовити приватні проблеми приватних людей, і міський голова не має їх вирішувати. Повноваження ж мера в названих містах полягають передусім у благоустрої міста, вивозі сміття, санітарному стані тощо – тобто в тому, що стосується безпосередньо життя людей конкретного населеного пункту. Місцеве самоврядування, на їхню думку, повинне працювати на комфортність проживання громади, а проблемами освіти, медицини має опікуватися державний сектор.
"Можливо, тому ми 20 років топчемося на місці і не хочемо рухатися проторованим шляхом... Усі пішли з Радянського союзу в один рік. Та Латвія вже живе за євростандартами, хоча теж мала свої складнощі, і в них справжнє місцеве самроврядування... Кожна громада сама повинна забезпечувати комфортність проживання", – вважає Геннадій Мінаєв. Його висновок такий: нічого поганого в сфері місцевого самоврядування за останні роки не відбулося, але й нічого гарного не додалося.
Володимир Омельченко погодився з тим, що за 19 років ми не створили умови, в яких могла б існувати система місцевого самоврядування. "Життя міста – це віз, у який треба запрягти коня, а кінь у цьому процесі – це законодавча база, яка регламентує існування цієї системи", – вважає екс-мер. Люди ж, на його думку, все таки готові до змін, адже жити краще – це нормальна потреба будь-якої адекватної людини.
Причиною ж подібних зупинок у розвитку місцевого самоврядування Володимир Омельченко вбачає у відсутності єдності всіх гілок влади. "Не вірю, що в нас існує система органів місцевого самоврядування як така. У мене свого часу було більше можливостей, адже була команда, яка об’єднувалася в трьох іпостасях як одна особа. Ми ніколи не сварилися, тільки радилися: губернатор, мер та голова облради." Сьогодні ж, на його думку, існують лише декларації, які переважно не виконуються.
Рецепт оздоровлення ситуації, що сталася в органах місцевого самоврядування, екс-мер вбачає в одному: навчитися прилаштовуватись, у першу чергу міському голові, до всіх гілок влади, і хочеш чи ні, робити вигляд, що є консенсус. "Якщо виникає в будь-якому середовищі, наприклад, родині, нерозуміння між її членами, вона рухне... Політика – це постійний пошук компромісів. Як тільки уходить у політика бажання знаходити компроміс, або хоча б дипломатично показати, що він готовий до нього, – це вже не політик", – упевнений, напевне, на своєму ж досвіді Володимир Омельченко. Тож побажав чинному міському голові знайти у собі мужність „шукати цей компроміс, у тому числі в системі цієї ієрархії влади”, водночас, поспівчувавши йому, зважаючи на специфічний стан відносин у сьогоденній ієрархії влади.
Зійшлися політики в одному: проблем у державі дуже багато, і щоб подолати їх, треба починати з реформування місцевого самоврядування, яке можливе лише за умов повного реформування всіх основних сфер життєдіяльності (політичної, адміністративної, правоохоронної тощо). Адже це головна основа фундаменту, на якій можна побудувати процвітаючу державу. На разі ж парламент, Кабмін, виконавча влада і Президент, нібито вітаючи розвиток місцевого самоврядування, не впроваджують свої слова в життя.
"Все буде залежати від того, як розвиватиметься політична ситуація в Україні, від позиції Президента, і того, будуть реформи чи ні", – заявив Геннадій Мінаєв, висловивши сподівання на те, що у найближчому майбутньому місцевому самоврядуванню на теренах Сумщини все ж таки бути.
Марина Вакулішина, "Суми і сумчани"
самоврядування – без конституційності, конституційності –
без моралі, й жодного з цих великих благ – без сталості й ладу."
(Клінтон Россистор, американський політолог)
Місцеве самоврядування, згідно з офіційними джерелами, – це право та спроможність органів місцевого самоврядування регулювати й управляти суттєвою часткою суспільних справ, керуючись інтересами місцевого населення. Звичайно в межах закону.
Ще чверть століття тому, 15 жовтня 1985 року в Страсбурзі була прийнята Європейська хартія місцевого самоврядування, яка стала міжнародною угодою і найважливішим документом, що визначив головні принципи діяльності органів місцевого самоврядування. Тим самим вона стала пріоритетом для законодавства кожної з держав, що її підписали.
А таких виявилося 44 із 47 країн-участниць Ради Європи (всі, окрім Андори, Сан-Маріно, Монако). Україна приєдналася до них 6 листопада 1996 року. Та треба зазначити, що до сьогоднішнього часу в нашій державі не виконується навіть половина вимог і принципів Європейської Хартії про місцеве самоврядування. А час іде, проблеми накопичуються, механізми регіонального розвитку ще далекі від ідеальних. Хоча повинні працювати, як годинник, а не визначатися настроями столичних політиків або залежати від результатів пошуку зразкової моделі взаємовідносин між гілками влади. Людей цікавлять зовсім інші проблеми: житлово-комунального господарства, доріг, транспорту, медичного і побутового обслуговування... Тобто усе, що ми називаємо рівнем і якістю життя. Саме ці питання, на думку багатьох, покликана вирішувати місцева влада, наділена відповідними ресурсами та повноваженнями.
Про те, як їх вдається виконувати на теренах Сумщини, говорили 7 листопада за "круглим столом" діячі сумського місцевого самоврядування різних часів. З нагоди Дня місцевого самоврядування чинний міський голова Сум Геннадій Мінаєв та колишній мер міста Володимир Омельченко (2003-2005 рр.) проаналізували зміни в місцевому самоврядуванні Сум протягом останніх років.
На думку Геннадія Михайловича, приєднавшись до європейської хартії практично 15 років тому, українське суспільство не було готове до впровадження в життя її основних положень. Як і зокрема сумчани досі не готові жити громадою, як то під’їздом, будинком, вулицею чи мікрорайоном міста. Бо частіше неправильно розуміють саме поняття "місцевого самоврядування".
Так, перебуваючи свого часу в Ризі та Юрмалі, Геннадій Мінаєв, під час спілкування з їхніми очільниками, поцікавився станом охорони здоров’я та медобслуговування міст. Реакція на це питання, за словами нашого мера, була здивованою: міські голови переконані, що проблеми здоров’я – це повноваження виключно держави, так би мовити приватні проблеми приватних людей, і міський голова не має їх вирішувати. Повноваження ж мера в названих містах полягають передусім у благоустрої міста, вивозі сміття, санітарному стані тощо – тобто в тому, що стосується безпосередньо життя людей конкретного населеного пункту. Місцеве самоврядування, на їхню думку, повинне працювати на комфортність проживання громади, а проблемами освіти, медицини має опікуватися державний сектор.
"Можливо, тому ми 20 років топчемося на місці і не хочемо рухатися проторованим шляхом... Усі пішли з Радянського союзу в один рік. Та Латвія вже живе за євростандартами, хоча теж мала свої складнощі, і в них справжнє місцеве самроврядування... Кожна громада сама повинна забезпечувати комфортність проживання", – вважає Геннадій Мінаєв. Його висновок такий: нічого поганого в сфері місцевого самоврядування за останні роки не відбулося, але й нічого гарного не додалося.
Володимир Омельченко погодився з тим, що за 19 років ми не створили умови, в яких могла б існувати система місцевого самоврядування. "Життя міста – це віз, у який треба запрягти коня, а кінь у цьому процесі – це законодавча база, яка регламентує існування цієї системи", – вважає екс-мер. Люди ж, на його думку, все таки готові до змін, адже жити краще – це нормальна потреба будь-якої адекватної людини.
Причиною ж подібних зупинок у розвитку місцевого самоврядування Володимир Омельченко вбачає у відсутності єдності всіх гілок влади. "Не вірю, що в нас існує система органів місцевого самоврядування як така. У мене свого часу було більше можливостей, адже була команда, яка об’єднувалася в трьох іпостасях як одна особа. Ми ніколи не сварилися, тільки радилися: губернатор, мер та голова облради." Сьогодні ж, на його думку, існують лише декларації, які переважно не виконуються.
Рецепт оздоровлення ситуації, що сталася в органах місцевого самоврядування, екс-мер вбачає в одному: навчитися прилаштовуватись, у першу чергу міському голові, до всіх гілок влади, і хочеш чи ні, робити вигляд, що є консенсус. "Якщо виникає в будь-якому середовищі, наприклад, родині, нерозуміння між її членами, вона рухне... Політика – це постійний пошук компромісів. Як тільки уходить у політика бажання знаходити компроміс, або хоча б дипломатично показати, що він готовий до нього, – це вже не політик", – упевнений, напевне, на своєму ж досвіді Володимир Омельченко. Тож побажав чинному міському голові знайти у собі мужність „шукати цей компроміс, у тому числі в системі цієї ієрархії влади”, водночас, поспівчувавши йому, зважаючи на специфічний стан відносин у сьогоденній ієрархії влади.
Зійшлися політики в одному: проблем у державі дуже багато, і щоб подолати їх, треба починати з реформування місцевого самоврядування, яке можливе лише за умов повного реформування всіх основних сфер життєдіяльності (політичної, адміністративної, правоохоронної тощо). Адже це головна основа фундаменту, на якій можна побудувати процвітаючу державу. На разі ж парламент, Кабмін, виконавча влада і Президент, нібито вітаючи розвиток місцевого самоврядування, не впроваджують свої слова в життя.
"Все буде залежати від того, як розвиватиметься політична ситуація в Україні, від позиції Президента, і того, будуть реформи чи ні", – заявив Геннадій Мінаєв, висловивши сподівання на те, що у найближчому майбутньому місцевому самоврядуванню на теренах Сумщини все ж таки бути.
Марина Вакулішина, "Суми і сумчани"
10 грудня 2010
